Як обходитись з дітьми, коли самій важко

*буду писати з точки зору мам для простоти тексту і тому що все таки більше жінки цікавляться такими питаннями.

Рідко ми усвідомлюємо, які емоційні здібності потрібні, щоб бути мамами, особливо коли це доповнюється усіма регулярними повсякденними труднощами життя, які також ускладнюються з появою дітей. Спільне регулювання емоцій (co-regulation, далі по тексту ко-регуляція) є ключовим фактором формування близькості між батьками і дітьми, а це запорука надійної привʼязаності у дитини. Однак це може бути складно втілити в життя, якщо ви самі не знаєте, як опанувати себе (self-regulate, далі по тексту - саморегуляція).

Ко-регуляція — це ділитися своїм спокоєм з дитиною, коли вона переживає будь-які складні емоції, істерики. Ко-регуляція може дозволити неврегульованій нервовій системі дитини почати віддзеркалювати вашу спокійнішу нервову систему. Маленьким дітям, як правило, потрібна велика кількість ко-регуляції, щоб розвинути цю структуру мозку для самостійної саморегуляції, яка з кожним роком все міцнішає.

Отже, як можна навчитись ко-регуляції?

Насправді єдиний інструмент, який вам потрібен, щоб допомогти дитині опанувати себе — це навчитися регулювати саму себе, іншими словами знайти свій спокій. «Як мені поділитися своїм спокоєм, якщо його у мене немає?» - запитаєте ви. Якщо це питання вам відгукується, ви не самотні. Але правда полягає в тому, що без своєї рівноваги це просто неможливо. Материнство виснажує, це нормально і це треба враховувати. Далі ми будемо розглядати практичні речі, як собі допомогти з саморегуляцією.

Поняття Емоційної Ємності

Для того, щоб все пояснити, треба зрозуміти, що у нас у всіх є певна емоційна ємність. Це факт, що така ємність різниться у всіх, адже на її потужність впливає багато різних чинників. Мабуть ви чули такий фразеологізм “остання крапля”, я чітко запам’ятала як французькою мовою звучить цей вираз “la goute qui fait déborder le vase”, що в перекладі означає “крапля, яка переповнила вазу”. Французький варіант викарбувався в моїй пам’яті саме через його ілюстративність. Ось ми і використаємо цю метафору.Уявіть собі, що ваша емоційна ємність це ваза, де придушення емоцій – це заповнення водою, а оброблення емоцій це спустошення води. Тож усі наші вази можуть утримувати певну кількість емоцій, але зрештою вони виливатимуться через край, якщо ми не будемо активно обробляти емоції, щоб спорожнити вазу. Обробляти емоції здоровим способом — це наче повільно виливати воду з вази. А для багатьох людей, коли їхня ваза стає переповненою це призводить до того, що все розливається усюди і в самий невідповідний час.

Ваза переповнюється, коли

- ви регулярно пригнічуєте емоції

- коли вам фізично дискомфортно (голодно, холодно, спекотно, небезпечно)

Пригнічення емоцій може виглядати так:

• тримати емоції в собі

• знецінення їх важливості або доречності

• самокритика замість спроби розібратись і бути об’єктивною

• Інвалідація замість валідації емоцій (право мати емоції)

Це добре уміти тримати в собі емоції певний час, щоб виконати завдання, завершити розмову і тд. Але не менш важливо опісля виділити час для здорової обробки емоцій.

Здорова обробка емоцій

• Валідація емоцій іншими словами сказати собі, що ВИ маєте право відчувати те,що ви відчуваєте

• Нормалізація емоцій (схоже на валідацію, але відрізняється тим, що ви пояснюєте собі, що і інші в такій ситуації почували б себе так само, тому ваша емоційна реакція нормальна) через спілкування з друзями, близькими, психотерапевтом

• Відчувати емоцію - приклади:

***Якщо вам сумно – ви виділяєте час посумувати

***Якщо ви сердитесь – ви переживаєте агресію, це вказує на те, що десь були порушені ваші межі, ваша емоція сигналізує вам, що так з вами не можна і ви шукаєте шлях наступного разу не попадати в таку ситуацію.

***Якщо вам складно, ви усвідомлюєте, що вам складно, ви думаєте як змінити те, що складно. В сам момент полегшуєте все, що в ваших силах. Але і продовжуєте бути в складнощі, знаючи, що колись це все мине. Заперечувати складності або вимагати від себе якось інакше на них реагувати – ось це ненормально.

Отже, перший етап саморегуляції полягає в розпізнаванні стану, коли ви дизрегульовані (перебуваєте не в рівновазі). Другий етап – це допомога собі в цей момент. Третій це виділення часу на здорову обробку емоцій.Можливо легше буде запамʼятати в кроках.

1КРОК - Розпізнавання дизрегульованого стану “я не в рівновазі”, валідація і нормалізація емоцій

2КРОК – Допомога собі в цей момент (що ви може зробити доброго по відношенню до себе відразу, щоб хоч на трішки, але полегшити собі стан. Наприклад – вийти на балкон, на вулицю, замкнутись у вбиральні, випити теплого чаю, закутатись ковдрою і тд)

3КРОК – Виділення часу на проживання емоцій (виписати свої почуття на папері, виплакатись, покричати, обговорити з друзями, або проконсультуватись з психологом, почитати психологічні статті, тощо)

Коли у вас з’являється звичка чути себе і свої емоції, ви автоматично стаєте більш толерантною до емоцій своєї дитини. Ви навіть на другому етапі вже зможете допомогти дитині з корегуляцією, знаючи, що ось скоро ви приділите час собі.